Захисник Самбора Cергій Заєць в інтерв'ю sarnynews.city підбив підсумки сезону у Вищій лізі, в якому здобув срібло, став MVP шостого ігрового тижня та увійшов у топ-10 Вищої ліги за кількістю підбирань і передач.
Як ти почав грати в баскетбол?
— Грати в баскетбол почав з 10 років. Тренувався у Сарненській ДЮСШ. Спочатку поєднував з футболом, але згодом вирішив сконцентруватись на баскетболі: це в мене виходило краще.
Як давно граєш за Самбір?
— Це мій четвертий сезон у складі БК Самбір. Переходив у команду, коли вона тільки створювалась. Перший сезон, на мою думку, видався вдалим — ми відразу увійшли у вісімку кращих команд першої ліги. Наступний не дограли через пандемію коронавірусу. У третьому сезоні ми зробили сенсацію у Вищій лізі, посівши 3 місце. Тоді ніхто не міг і подумати, що ми будемо в призерах. У цьому сезоні перед нами вже були поставлені цілі ввійти в число призерів.
Визначено символічну збірну сезону чоловічої Вищої ліги
— Це мій другий сезон у Вищій лізі. Як на мене, різниця у дисципліні на ігровому майданчику та швидкості прийняття рішень, адже тобі наперед потрібно знати, що ти маєш зробити в конкретній ситуації. У Самбора дуже досвідчений тренер Володимир Полях, він нам допомагає підказками та загальним баченням гри. Це легенда українського баскетболу.
Володимир Романович 17 років був гравцем Миколаївської баскетбольної команди, згодом став головним тренером команди. Крім цього, тренував молодіжну баскетбольну збірну України, клуб Львівська Політехніка і запорізьку Хортицю. Згодом став першим іноземним фахівцем, який тренував національну команду Молдови. Тепер Володимир Полях повернувся до рідного міста та працює головним тренером баскетбольного клубу Самбір.
Це перше срібло в історії БК Самбір у Вищій лізі. Як ти оцінюєш гру? Чого не вистачило для перемоги?
— Для перемоги не вистачило фізичних кондицій. Тяжка гра була в п’ятницю, 19 квітня. У суботу проти Миколаєва теж виснажилися як фізично, так і морально. Це було змагання за вихід у фінал, тож усі розуміли, що мають викластися на всі 100%. У фіналі ми добре почали, але гравці Прометею наздогнали, а згодом і перегнали нас. Через втому ми не влучали в кільце та допускали помилки в захисті та нападі.
Ти часто фігуруєш у числі кращих гравців. Як багато ти тренуєшся, щоб досягти такого результату?
— Стараюсь у кожній грі віддаватись на максимум і приносити користь команді. Тренуюсь 2-3 рази на тиждень. У вихідні, коли немає ігор, їду в Самбір на командні тренування для напрацювання тактики та зіграності.
Існує думка, що спортсменам з периферії складно прокласти шлях у професійний спорт. Чи справді це так?
— Я думаю, що гравцям з маленьких міст насправді важче пробитись у професійний спорт, але якщо тяжко працювати і вірити у свою мрію, то обов’язково отримаєш шанс проявити себе. І хтось побачить у тобі потенціал. Я вдячний своєму першому тренеру Богдану Денисевичу за віру та зусилля, які він доклав, тренуючи мене.
