Президент Харківських Соколів Сергій Чебишев в коментарі клубній пресслужбі поділився думками щодо проведеного сезону Суперліги, а також розповів чого саме не вистачило команді, щоб стати призером.
- Одразу хочу сказати, що це був дуже складний і водночас цікавий для Соколів сезон... Сезон повернення в Суперлігу під час повномасштабної війни.
Була проведена величезна робота з комплектування команди та тренерського штабу. У процесі комплектації, вважаю, що було допущено декілька помилок, але вони не мали критичного впливу на результат. Кожна позиція була укомплектована кваліфікованими гравцями при достатньо непоганій глибині складу.
Більше того, вдалося об’єднати всіх хлопців та їх родини нашими спільними соколиними цінностями, закохати у найкраще та залізобетонне місто Харків, де кожен мав відмінні можливості для розвитку та прогресу.
— Як загалом схарактеризуєте минулий сезон?
- Якісна робота тренерського штабу та самовіддача гравців під час першої частини сезону дали можливість зайняти оптимістичне друге місце в регулярці, але на жаль, стадія плей-оф зруйнувала всі наші надії на медалі, хоч ми на них точно заслуговували.
Поразки у серії проти Київ-Баскету і Рівного стали холодним душем та великим розчаруванням як для мене особисто, так і для всіх наших партнерів, людей з великим серцем, які повірили у Соколів та зробили все, що тільки можна було зробити, заради перемоги.
Беру на себе відповідальність за цю невдачу. Втім, важливо відзначити, що четверте місце в українській Суперлізі є найкращим результатом серед харківських команд за всю історію незалежної України. Це досягнення, яким ми можемо пишатися і водночас стимул рухатися далі та ставити перед собою ще вищі цілі.
Загалом можу впевнено сказати, що аналіз проведений, висновки зроблені.
— Чого конкретно не вистачило команді, щоб стати призером?
- Чесно кажучи, існувало багато дрібних, але об'єктивних деталей, які завадили нам здобути медалі:
- Соколи - єдина команда, яка через безпекові причини не зіграла жодної гри вдома. Тож нам не вдалось реалізувати перевагу власного майданчика у серії плей-оф. Поганий відсоток влучань у Дніпрі не дасть збрехати.
- Травми ключових гравців протягом всього сезону також давалися взнаки.
- Цієї холодної зими температура на тренуваннях в Локомотиві була дуже низькою. Це негативно впливало на якість підготовки до виїздів та обмежувало наші можливості для ефективної роботи на тренуваннях. Водночас такі умови провокували загострення хронічних травм у гравців.
- Під час регулярного сезону ми намагались запросити до Харкова якісного легіонера, але виявилося, що зробити це абсолютно неможливо. Жоден з кандидатів не був готовим жити та тренуватися у місті, в якому постійно лунають сигнали тривоги та чути атаки підступного ворога, жертвою якого може стати будь-хто і будь-де.
- Тренерський штаб, на жаль, не зміг підготувати хлопців саме до вирішальної стадії, хоча мав чудову командну хімію та повну відсутність будь-яких внутрішніх проблем.
У підсумку саме ці фактори й привели нас до відсутності медалей. Попри це, ми отримали цінний досвід і розуміння того, над чим необхідно працювати в майбутньому.
— Розкажіть про наступний сезон. Чи вже почали комплектацію складу?
- Ми зробили висновки та запланували багато фундаментальних змін. За винятком деяких позицій, команда вже практично сформована. Тому найближчим часом ми почнемо знайомити вас зі складом Харківських Соколів на наступний сезон.
Також вже всім відомо, що ми підписали дворічний контракт з головним тренером - Дмитром Забірченко. Сподіваємось, що це надасть команді той необхідний імпульс, який допоможе втілити наші амбітні цілі у реальність.
— Можливо, я щось упустив у нашій бесіді. Що б Ви хотіли додати на завершення нашої розмови?
- Так, звісно. Надважливо, що зараз у нашому місті багато спортивних дитячих шкіл та клубів, з якими ми активно працюємо. Результатом цієї праці є 25 команд юнаків і дівчат із Харкова, які цього року змагались у Всеукраїнській Юнацькій Баскетбольній Лізі, 7 з яких пройшли до Фіналу 4-х у своїй віковій категорії. З цих семи команд одна стала чемпіоном України, одна виборола срібні нагороди, дві команди здобули бронзу, а ще три завершили сезон на четвертому місці.
Вважаю, що це дуже вагомий результат для Харкова, який уже багато років живе в умовах війни, має знищену баскетбольну інфраструктуру та зіткнувся з вимушеним виїздом багатьох юних спортсменів. Такі досягнення свідчать про правильний розвиток дитячого та юнацького баскетболу в області й дозволяють з оптимізмом дивитися у майбутнє, адже саме ці хлопці та дівчата є резервом і майбутньою зміною для нинішнього покоління професійних баскетболістів
