Старий Луцьк в найближчому турі Суперліги GGBET зіграє в Івано-Франківську проти Рівного та Київ-Баскета.
Напередодні виїзду до Івано-Франківська пресслужба клубу поговорила с Павлом Горобченком, який розповів про власний баскетбольний шлях і очікування від прийдешніх матчів
—Як ти взагалі познайомився з баскетболом? Чому цей спорт став твоїм?
– Почав з шести років. Баскетболом займався брат, я теж прийшов на тренування і мені сподобалося. За весь цей час не було жодної думки, щоб покинути цю справу.
– Які в тебе спогади про баскетбол на дитячо-юнацькому рівні?
– Моєю основною командою була ДЮСШ-5 у Кривому Розі. Ми не володіли якимось особливим талантом чи майстерністю, у нас все будувалося навколо характеру. Але трофеїв не вигравали. Також виступав за київський Тейваз, у складі якого здобув бронзу ВЮБЛ.
– Як ти підтягнувся ближче до професійного баскетболу?
- Коли я закінчив 9 клас – Кривбас виступав у Вищій лізі. Мене покликали туди і я почав грати зі старшими. Так воно і пішло далі. В Суперлізі дебютував вже у складі Прикарпаття-Говерли.
– Коли ти тільки прийшов у Старий Луцьк, то казав, що клуб привабив тебе амбітними цілями. Разом із цим результати за останні два роки – не найкращі. Як наслідок – чимало критики ззовні. Як на тебе впливає цей тиск?
– Для мене це все як урок. Зовсім не подобається програвати, але складний період – це досвід. Луцьк програє, але команда тримається, не дограє сезон виконавцями Першої ліги, підтягує американців – клуб прагне кращого і рухається вперед.
– Якщо відкинути невдалі результати, ти задоволений цими двома роками у Старому Луцьку?
– Так, у перший сезон на моїй позиції основним був Маркіз Джексон, у якого я багато чому навчився. Цей рік розпочинав основним, отримав чимало часу. Нині в команді троє легіонерів і всі мої конкуренти за ігровий час, але необхідно доводити. Ніхто просто так на такому рівні хвилини давати не буде.
– Ти попрацював під керівництвом трьох тренерів у Старому Луцьку. Нині команду очолює Нікіта Воєвода. Який він наставник і чи комфортно тобі з ним працювати?
– Нікіта Воєвода – дуже розумний тренер. Він дає чимало інформації, не любить програвати і сильно нас налаштовує на кожен матч. Не дозволяє нам читати критику у соціальних мережах. У рамках підготовки до ігор – він до найменших деталей все розбирає. Після цього нам потрібно просто виходити і закидати більшу кількість м’ячів за суперника. Якщо ми пройдемо у плей-оф – з нами буде важко, оскільки Воєвода зможе придумати щось цікаве на кожне протистояння. Пограти з ним у шахи – дуже непросто.
– Ти вже сам казав про нову роль і високу конкуренцію, через яку тобі доводиться більше грати без м’яча і мати менше хвилин у підсумку. Як ти з цим справляєшся?
– Це для мене також досвід. Коли я виходжу і граю мало, то поставив собі за правило починати з захисту. В нападі більше уваги до американців, але це також створює додатковий простір, яким потрібно вміло користуватися. Важливо, щоб команда перемагала, а вже потім можна буде подумати про власні амбіції. Хоча з нас ніхто ніколи не був у якійсь великій ролі. Ми повинні щороку доводити, що можемо більше і краще. Це залежить від нас самих.
– Чи мають американці позитивний вплив на прогрес наших гравців, зокрема, на твій?
– На моїй позиції Самі. У нього переймаю досвід гри у захисті – це його сильна сторона. На тренуванні ми стимулюємо один одного та ділимося досвідом.
– Старий Луцьк у складному турнірному становищі, проте шанси на вихід у плей-оф ще цілком реальні. Разом із цим чи не перегоріли гравці після невдалого домашнього бабла та програшу від Прикарпаття-Говерли?
– Думаю, що ні. Ми повинні ставати кращими. Для нас плей-оф почався одразу після першого кола, бо ми мали 0:9. Станом на зараз, кожна гра – як фінал. Повинні тепер перемагати усіх. Байдуже з якою різницею. Головне – перемоги.
– Нещодавно команда з твого рідного міста Кривбас достроково припинила участь у Суперлізі GGBET через відсутність фінансування. Які твої думки щодо цього?
– Прикро. Коли я був маленьким, то теж команда знімалася. Пізніше це повторювалося. Коли сам виступав за них у рамках Вищої ліги, то з фінансами також виникали проблеми. Дуже засмучує, що така амбіційна команда сходить з дистанції. Кривий Ріг – велике місто і там 100% повинен існувати професійний баскетбол. Я дуже сподіваюся, що Кривбас повернеться і не буде більше таких проблем. А загалом, я вірю, що ми побачимо також і Маріуполь, і Донецьк, і Хімік та Азовмаш.
– Ця сумна подія збільшила шанси Старого Луцька на прохід у плей-оф. Чи говорили про це з командою?
– Так, вже говорили. У нас був 1%, тепер трішки більше. Але все так само на 100% залежить від наших перемог. Знаєш, таке враження, що Бог дає нам нові шанси. Здається, що вже все, але ні. Напевно, Він хоче, щоб ми зайшли у плей-оф.
– Що буде ключовим для перемоги у найближчих матчах з БК Рівне та БК Київ-Баскет?
– Наші характер та бажання. Ми повинні грати з першої і до останньої секунди.
