За підсумками Суперліги сезону 2025/2026 баскетбольний клуб Рівне-ОШВСМ виграв бронзові медалі чемпіонату. У серії за третє місце рівняни перемогли Харківські Соколи в трьох матчах. В інтерв’ю пресслужбі Федерації баскетболу розігруючий рівнян Олександр Поносов підбив підсумки сезону для своєї команди.
– Олександре, позаду бронзова серія, яку ваша команда виграла, що називається, на морально-вольових. В середині другої гри, за рахунку 35:35, ти відчував, що на вашу команду чекає успіх у цьому протистоянні?
– Звісно, у нас був дуже тяжкий плей-оф. Ми пам’ятаємо нашу серію проти Прикарпаття-Говерли, яку ми якимось дивом витягнули, вигравши у третьому матчі. Що ж до матчів із Харківськими Соколами, то ми старалися дотримуватися наших принципів ведення гри. Всі хлопці були добре налаштовані і всі розуміли, що будь-яке розслаблення може коштувати нам перемоги. Утім, все склалося для нас чудово.
– Ти добре відіграв цю серію з лави запасних: чи допомагає це тобі краще зрозуміти гру, коли ти перебуваєш на лаві запасних з перших хвилин? Є певний час вивчити суперника зі сторони?
– В цілому, я думаю так, мені комфортніше починати матч на лаві запасних. Навіть якщо подивитися на статистику цього сезону, найкращими для мене були матчі, які я починав не зі стартової п’ятірки. У цьому є певна особливість: я придивляюся, хто і як грає. Згодом, коли старші хлопці трохи втомлюються, а такі хлопці є не лише у нас в команді, я з’являюся на майданчику і підсилюю гру своєї команди. Намагаюся розігнати гру, трошки пришвидшити її. Тому такою була моя роль у цьому сезоні.
– Якщо аналізувати сезон в цілому, як би ти його оцінив для себе?
– Скажу так: я завжди багато від себе вимагаю. Бачу, над чим мені треба працювати. Власне, на це і спрямую свої сили у майбутньому.
– Найрезультативнішим гравцем Рівного так і залишився Сейвон Трейлор, який набирав в середньому 15.7 очка в одному матчі. Для тебе Сейвон був зручним партнером в плані асистів?
– Сейвон – крутий індивідуальний гравець, дуже сильний скорер. В плані асистів він не сильно відрізнявся від інших американців. Вони, переважно, кріейтори, створюють атаки самі для себе. Так само як і Дюпрі: йому дай м’яч, він на дриблінгу пройде кількох суперників і завершить. В плані асистів я би сказав, що не сильно все змінилося. Сейвон був хорошим партнером, але більше грав на себе.
– Взимку ходили розмови про проблеми із фінансуванням команди. Як ви з хлопцями переживали цей період? Вірили, що все буде добре чи подумки готувалися до гіршого?
– Звісно, ми теж чули цю інформацію. Ми старалися робити нашу роботу найкращим чином. Так, був тяжкий період із фінансуванням. Голова думала не тільки про гру, але й про інше. Але старалися, вірили в систему. Звісно, це неприїзд на Кубок України через фінансову ситуацію дуже засмутив. Можливо, ми могли б боротися за просування у цьому турнірі, можливо навіть і Дніпро б могли обіграти. Добре, що місто виділило гроші і ми змогли закінчити цей сезон у Суперлізі.
– Джейлен Дюпрі — лідер команди на майданчику. А хто найбільш активний в колективі поза паркетом?
– У цьому остаточному складі, у якому ми завершували сезон, ми мали класну хімію. Всі якось підтримували розмову, веселилися, сміялися. Дюпрі такий же в житті, як і на майданчику. Іноді може лінуватися, але в цілому, він заводить команду, має з усіма контакт. Це круто, реально круто.
– Демаріус Джейкобс, фактично, долучився до вашої команди на фінішний відрізок сезону. Як склалися взаємини із ним?
– Демаріус – дуже класна людина і топовий гравець. Якщо порівнювати з Дюпрі за людськими якостями, то Джейкобс – повна протилежність Дюпрі. Він дуже скромний, дуже вихований. Це класні якості. І ми допомагали йому влитися у колектив. Багато говорили з ним, гуляли містом, пили каву. Сподіваюся і вірю в те, що ми допомогли йому адаптуватися.
– Фактично, всю свою кар'єру ти проводиш у Рівному. Чисто теоретично ти уявляв себе колись в якійсь іншій команді?
– Мені подобається у Рівному, це моє місто. Це класно, коли ти маєш змогу допомагати своєму місту в плані баскетболу. В цілому, звичайно, мені хотілося б колись пограти на вищому рівні. Сподіваюся, якщо все складеться добре, якщо я буду правильно працювати, то колись зможу зіграти у Єврокубку або баскетбольній Лізі чемпіонів. А можливо, такий міжнародний досвід у мене буде і у складі Рівного, побачимо.
– У матчах із Харківськими Соколами ви протистояли Олексію Соловйову, який не так давно виступав за Рівне. Що було у тебе і партнерів по команді в душі у цей момент?
– Так, Льоша наш давній знайомий, було приємно з ним побачитись. Більшість хлопців, які з ним грали минулого та позаминулого сезону, спілкуються з ним. Особисто для мене якогось особистого протистояння із Соловйовим не було. Більше хотілося довести собі, що ми можемо обіграти таку класну, укомплектовану команду, як Харківські Соколи.
– Які плани на міжсезоння? Коли ви розпочинаєте підготовку до наступного сезону?
– Поки що відновлюємося, адже сезон був фізично важким. Треба трохи відійти від цього. Найближчий тиждень ще не планую брати м’яча до рук. Якщо ж відштовхуватися від досвіду минулого сезону, то підготовка до нової кампанії розпочнеться десь у середині липня.
– Чого тобі бракуватиме у міжсезоння, якщо порівняти твоє життя по ходу змагального періоду?
– Не вистачатиме цих розмов після тренувань, ігор та спільних виїздів із хлопцями. Буде надто багато вільного часу і мені бракуватиме своїх партнерів по команді.
